Година слави "Козацька слава, що зрина з віків"
11 жовтня 2018 року гостинний двір центральної районної бібліотеки, осяяний теплим жовтневим сонцем, запросив учнів Хорольської спеціалізованої школи № 1 на годину слави „Козацька слава, що зрина з віків”, приурочену трьом прекрасним українським святам: Дню захисника України, Дню українського козацтва та Дню Покрови Пресвятої Богородиці. Головними гостями заходу були наші земляки, мужні воїни, захисники рідної землі, що довгий час перебували в зоні антитерористичної операції: Володимир Юрійович Карпенко, Сергій Олексійович Сисоєв та Олег Анатолійович Гирич.
Початок години слави розпочався із трагічних спогадів про наших земляків-героїв. Вже двічі на Хорольську землю приходила велика біда. Весь район прощався із славними синами Хорольщини, її героями – Андрієм Деребченком, жителем села Вишняки, який загинув на полі бою під Іловайськом та снайпером першого відділення взводу снайперів 54-ї механізованої бригади Сергієм Сергієнком, жителем села Новоаврамівка, який помер від тяжких поранень, отриманих на полі бою в районі Світлодарської дуги. Пам’яті незабутніх захисників України присвятили і прочитали свої авторські твори поетеси Таїсія Артюшенко, Оксана Левіна та Любов Новак. Присутні пом’янули загиблих хвилиною мовчання.
Ведучі свята Оксана Левіна, Ірина Редька, Світлана Сєннікова, Галина Устименко та Олена Сістук з трепетом та великою повагою розповідали глядачам про воїнів-хорольчан. Цікавою для юного покоління була розповідь про старшого лейтенанта 80-тої бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Юлію Калашник-Венгрин. Ця молода дівчина обрала шлях професійного військового, здобула освіту в Кременчуцькому військовому ліцеї та Львівській академії Сухопутних військ України імені гетьмана Сагайдачного, та в свої 25 років є учасником бойових дій, і носить звання старшого лейтенанта Збройних Сил України. Юлію ми вітали, передаючи слова пошани і подяки через її маму Зою Миколаївну, що була присутня на зустрічі. Юна солістка Полінка Сістук співала для свого тата – молодшого сержанта зв’язку Віктора Григоровича Сістука, який вже четвертий рік бере участь в Операції Об’єднаних сил на Донеччині. Цікавою для учнів була розповідь Володимира Юрійовича Карпенка, який сьогодні очолює центр допомоги учасникам АТО Хорольського району.
В 2016-2017 роках він служив у 27-ій механізованій бригаді біля міста Авдіївка. Гостем години слави був Сергій Олексійович Сисоєв, який ніс службу в бойовій 93-ій механізованій бригаді. Головною ареною дій бригади, яку всі знають, як Холодноярську, були район Донецького аеропорту та місто Авдіївка. Учні із задоволенням розпитували у воїна про побут і життя наших воїнів, адже Сергій Олексійович був головним кухарем бригади. Лише півтора місяці живе мирним життям гість години слави Олег Анатолійович Гирич, який в 2015 році пішов добровольцем в зону АТО і тримав оборону разом із своїми товаришами по зброї на Світлодарській дузі. З 2016 по 2018 рік воїн проходив контрактну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, захищаючи місто Маріуполь. Його груди прикрашають безліч бойових нагород, а найвагомішу із них він отримав за оборону міста Маріуполя.
Наших воїнів щиро і сердечно привітала начальник відділу культури і туризму Хорольської районної державної адміністрації Гунько Ірина Анатоліївна, яка подякувала їм за мужність і героїзм, за патріотизм та любов до своєї Батьківщини.
Для наших дорогих захисників та всіх, хто боронить кордони України, лунали чудові пісні у виконанні учнів Дитячої музичної школи. Олег Стешенко та Анастасія Перекопна виконали свої пісні, акомпануючи на бандурі, адже саме цей інструмент використовували кобзарі, оспівуючи подвиги наших пращурів козаків, які були наймужнішими лицарями відваги і любові до України. Чудово пролунали патріотичні пісні з вуст Лілії Криворучко. Всі діти є учнями викладача по класу гри на бандурі Людмили Мартьян.
Вагомим наочним доповненням до години слави були книжкова виставка „Якби не війна…” та фотовиставка „Мужні доньки і сини неньки-України”, на якій сяяли світлини з військових буднів наших героїв. А в кінці заходу учні захотіли самі сфотографуватися із воїнами на згадку про цю чудову зустріч, адже наші учні ростуть справжніми патріотами України.
Коментарi