„Український Жуль Верн”, інформаційний біобібліореліз до 120-річчя від дня народження Володимира Владка.

8 січня виповнюється 120 років від дня народження українського письменника Володимира Миколайовича Владка. Пропонуємо Вашій увазі інформаційний біобібліографічний реліз „Український Жуль Верн”. Шановні наші користувачі! Ви дізнаєтесь більш детальніше про життя та творчість Володимира Владка, а відвідавши бібліотеку, матимете змогу прочитати і його цікаві фантастичні твори. Володи́мир Микола́йович Владко́ (справжнє прізвище Єре́мченко,8 січня 1901, Петербург — 21 квітня 1974, Київ) — український письменник-фантаст, журналіст та театральний критик. У 1973 році був удостоєний вищої нагороди за творчість – «Золотий Космонавт», присудженої Міжнародним журі з'їзду письменників - фантастів в Познані. Володимир Миколайович закінчив реальне училище, потім в 1921 році - Воронезький інститут народної освіти. Вільно володів англійською і латинською мовами. Майбутній письменник з дитинства хотів стати винахідником і інженером, але рано залишившись без батька, почав заробляти на хліб роботою в газетах і журналах, виступав з фейлетонами, нарисами і рецензіями, чимало подорожував по країні, а після війни - і за кордоном. Перші публікації належать до 1917 року (вірші, фейлетони, рецензії), а в якості журналіста публікував нариси про досягнення перших п'ятирічок. У 1931 році була опублікована його книга подорожніх нотаток «Троє за одним маршрутом: Непридумана подорож». Як фантаст дебютував оповіданням «Помилка Джонатана Говерса», незабаром переробленому в науково-фантастичну повість «Йдуть роботи» (Ідуть роботарі), яка була відзначена в 1929 році премією на Всеукраїнському конкурсі і вийшла окремим в 1931 році. У 1933 році журнали «Знання та праця» і «Пiонерiя» друкують уривки з першого роману письменника - «Аероторпеди повертаються назад». Цей роман мав антифашистське, антивоєнне спрямування так само, як і твір «Сивий капітан», у якому головний герой виходить на двобій з диктатурою. Але всі його зусилля закінчуються трагічно. Приречена на поразку сама філософія життя, яка будується на егоїзмі, жорстокості, зневазі до людей. Коли почалася Друга світова ввійна, Владко став політичним коментатором української радіостанції ім. Т. Г. Шевченка в Саратові, потім спеціальним кореспондентом Радінформбюро, в 1943-46 році - власним кореспондентом газети «Правда» по Харківській області. У 1947-51 роках Владко трудився на посаді Главреперткома УРСР, а в 1951-56 роках завідував українським відділенням «Літературної газети». Лише через 15 років він повертається до свого улюбленого жанру і в 1956 році публікує перероблений роман «Аргонавти всесвіту», дає друге життя «Сивому капітану» (перший варіант пропав під час війни в Одесі). Твори Володимира Владко, якого називали «українським Жулем Верном», були переведені на білоруську, болгарську, угорську, литовську, німецьку, сербську, чеську мови. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн. Окремими виданнями вийшли в перекладі Володимира Владка драматичні твори: «Голос Америки» Б. Лавреньова (1960), «Шакал» (1953) й «Ангел-хранитель з Небраски» (1954) А. Якобсона. Цікава сама історія виникнення псевдоніма «Владко». Справа в тому, що він з'явився в результаті друкарської помилки, коли на гранках чергової статті, в результаті друкарського браку, від імені автора залишилося початок «Влад», а від прізвища - закінчення «ко». Таким чином, безглуздий випадок «нафантазував» прізвище, під яким Володимир Миколайович увійшов в історію української та світової фантастики. Помер письменник-фантаст 20 квітня 1974 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі. Його вдова Марина Федорівна передала архів чоловіка в Національний музей літератури України. Основні твори письменника. «Залізний бунт» («Ідуть роботарі») (1931, 1967) «Чудесний генератор» (1935) «Дванадцять оповідань» (1936) «Аероторпеди повертають назад» (1937) «Аргонавти Всесвіту» (1938, 1956) «Нащадки скіфів» (1939) «Сивий капітан» (1941, 1959) «Позичений час» («Ощадкаса часу») (1961) «Чарівні оповідання» (1962) «Фіолетова загибель» (1963) Твори в п'яти томах (1970–1971)
Кiлькiсть переглядiв: 19

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.