.jpg)
„Живе на світі добра казка”, відеофлаєр до 140-річчя від дня народження Алана Александра Мілна, англійського дитячого письменника.
В дитинстві багато хто з нас читав про пригоди ведмедя Вінні-Пуха та його друзів – книгу, що зробила письменника Алана Мілна знаменитим у всьому світі. Однак мало хто знає, що за улюбленою багатьма історією стоїть сумна історія реального маленького хлопчика з плюшевим ведмедиком – Крістофера Робіна.
Шотландець за походженням, Алан Олександр Мілн народився 18 січня 1882 року у сім’ї директора приватної школи для хлопчиків у Лондоні. Тут навчався і провів своє дитинство. У батьковій школі викладав знаменитий фантаст Герберт Уеллс, про якого згодом з вдячністю, як про велику людину і прекрасного друга, згадував Мілн.
З дитинства хлопчик мріяв стати письменником. Освіту Алан здобував спочатку у Вестмінстерській школі, а потім – у Кембріджському університеті. Проте справжнім його покликанням стала література, а першим надрукованим твором – пародія на Шерлока Холмса.
У 1911 році він одружився з Дороті Дафною де Селіконт. У своїх спогадах Мілн неодноразово підкреслював визначну роль дружини в своїй літературній діяльності. Дафна стала прототипом героїні його роману „Двоє”, в якому вгадуються автобіографічні мотиви.
Під час Першої світової війни Мілн служив лейтенантом Королівської армії. Після поранення у Франції 1919 року демобілізувався і цілком присвятив себе літературі. Його твір „Почесний мир” (1924) мав великий резонанс у суспільстві. Письменник писав оповідання, вірші, які були досить популярні. Але прославився на весь світ він завдяки казкам про ведмедя з тирсою в голові – Вінні-Пуха.
Після народження сина у 1920 році Крістофера Робіна він почав писати для дітей. І саме там, у зачарованій країні дитинства, автор знайшов втрачену душевну гармонію. Великий успіх мали його вірші для дітей „Коли ми були маленькими” (1924), „Тепер нам вже шість” (1927), а справжню славу принесли казки про Вінні-Пуха: „Вінні-Пух та його друзі” (1926), „Дім на Пуховій галявині” (1928).
Ідея Вінні-Пуха з’явилася у Мілна-старшого після розмови з дружиною. Дороті розповідала Алану історії про те, як їх син грав зі своїм ведмедиком, і ці історії підігріли фантазію автора. Відразу після публікації твору письменник став знаменитий: журналісти шикувалися в черги, щоб взяти інтерв’ю, читачі приїжджали в заміський будинок Мілнів, щоб подивитися на Крістофера Робіна і його знаменитого ведмедика. „Вінні-Пух” миттєво став популярним.
По популярності хлопчик набагато обійшов творця самої казки – свого батька. Крістофер став центром рекламної кампанії книги. Він позував для фотографій зі своїм батьком і плюшевим ведмедиком, брав участь у постановці, заснованої на книзі, і навіть записав аудіоверсію роману.
Казки про Вінні-Пуха та його друзів Мілн розповідав синові на ніч. Героями цих історій стали іграшки хлопчика і він сам.
Діти та дорослі читачі вимагали від автора нових пригод Вінні-Пуха та його друзів. Мілн досадливо відмахувався, бо не вважав „Вінні-Пуха” своїм кращим твором: в автобіографії згадав про нього лише один раз, та й то з іронією. А може, справа полягала в тому, що писати продовження пригод вже не було для кого, адже син – Крістофер Робін, який був героєм і віршів, і казок – виріс...
По мірі того як хлопчик ставав старше, Крістофер і його батько стали відчувати дискомфорт від того, що відбувається. Вигаданий хлопчик став куди більш відомим, ніж реальний, і це впливало на життя Крістофера. В 9 років він поступив у школу-інтернат і дізнався, наскільки важко бути знаменитим: однокласники Крістофера знущалися з нього та били. Дійшло до того, що у віці 13 років сором’язливий хлопчик почав брати уроки боксу, щоб зуміти захистити себе.
У 1931 році з’являється роман „Двоє”. Це весела історія про немолодого сільського поміщика, безнадійного графомана, волею випадку який раптом стає самим модним лондонським літератором. Його затягує вир світського і богемного столичного життя.
У 1933-му – була написана книга „Дуже недовга сенсація”, в 1934 році – антивоєнний твір „Почесний мир”, 1939 року виходить друком „Вибране” А.А.Мілна з автобіографією „Тепер уже надто пізно”, в 1940-1948 роках – поетичні твори „За лінією фронту” і „Церква Норман”, в 1952 році виходить збірка статей „Рік за роком”, в 1956-му – роман „Хлої Марр”. Письменник продовжував напружено працювати, але критики і читачі вже байдуже зустрічали його подальшу творчість.
У 1938 році Крістофер Робін вступив в Кембридж, а пізніше, коли почалася Друга світова війна, він пішов на фронт добровольцем, але не пройшов медичну комісію. Тоді його батько, використовуючи свій вплив, домігся, щоб Крістофера зарахували інженером. Коли молодий чоловік залишав будинок батьків, він не взяв з собою плюшевого ведмедя, залишивши його батькові. Повернувшись з фронту, Крістофер Робін закінчив навчання, але не знайшов свого місця в житті.
Молодий чоловік у розпачі писав, що у нього „Є ім'я, але немає ролі в житті”. Це змінилося в 1948 році, коли Крістофер зустрів свою майбутню дружину Леслі. Дівчина була кузиною Крістофера, і його батьки не схвалювали цей союз.
У 1952 році Мілн переносить інсульт та операцію на мозку; отримує інвалідність і переїжджає до родинного будинку в графстві Іст-Сасекс, де проводить решту свого життя за читанням. 31 січня 1956 року Алана Олександра Мілна не стало. На його надгробку друг письменника, художник Едуард Шеппард, який ілюстрував перше видання „Вінні-Пуха”, зробив малюнок: хлопчик з плюшевим ведмедиком, весело вистрибуючи, йдуть кудись вдалечінь...
Історія, розказана А.Мілном, вистрілила, як салют, залпом життєрадісності і бадьорості. У ній немає боротьби добра і зла, але є легка іронія, з якою автор спостерігає за своїми персонажами, яких він поселив у казковому лісі, дуже нагадує околиці його власного будинку.
Коментарi