Бригадирівська сільська бібліотека

Гірка пам’ять дитинства

Голодомор 1932-1933 років... Трагедія, що розігралася на українській землі, була жахливою. Це незагойна рана на тілі українського народу, і тому нащадкам потрібно зберегти в пам’яті ті події, щоб не допустити помилок минулого.

Пекельні цифри та слова
У серце б
ють, неначе молот,
Немов проклятий ожива
Рік - 33. Голод... Голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Вісім мільйонів (Боже мій!)
Недолічилась Україна.

Такими віршованими рядками Галина Зінченко, бібліотекар Бригадирівської сільської бібліотеки розпочала годину пам’яті "Голодний рік, мов чорна птиця, над краєм змореним літав" для учнів місцевої школи. Діти ознайомились із спогадами очевидців Голодомору 1932-1933 років села Бригадирівка: Гурін Марії Данилівни, Ватулі Юхима Яковича, Сапи Катерини Матвіївни, Сапи Уляни Антонівни, Семенюти Олександри Григорівни, Величка Василя Андрійовича, Величко Ольги Данилівни, Сайко Варвари Кирилівни та Сухорука Сергія Кіндратовича. Останній очевидець голоду, С.К. Сухорук зараз проживає у своєї доньки в селі Ялосовецьке, інші - відійшли у вічність. У час страшного Голодомору їм було всім від 10 до 14 років.

Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей в Україні. Діти виявилися найменш захищеною і найбільш ураженою категорією населення. Вони гинули як від голоду, так і, в першу чергу, ставали жертвами епідемій, холоду, фізичного виснаження, потрапляли до рук канібалів. Десятки тисяч селянських дітей займалися жебрацтвом, дрібними крадіжками, згуртовувалися у злочинні зграї на залізничних станціях, потім потрапляли в дитячі колонії. Про все це учні дізналися із розповіді бібліотекаря, а ще переглянули книжкову виставку "Голоду жертвам - вклонімося мертвим".

Кiлькiсть переглядiв: 141

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.