Культурно-мистецька акція «Український Донбас»

Організатор:
Працівники культури Хорольщини
Дата початку:
11.05
Дата завершення:
12.05
Час початку:
09:00
Час завершення:
20:00
Місце проведення заходу:
с. Андріївка та Сергіївка Слов’янського району Донецької області
Опис:

Словянськ

Наша держава, виборюючи своє право на самоствердження, незалежність, ідучи крізь терни лихоліть до своєї єдності і могутності, об’єднує наш народ в єдину, неподільну націю. Загальнодержавна акція «Український Донбас» одна із гуманістичних течій спрямована на зближення всіх куточків нашої української землі, на добро і порозуміння між усіма національностями, що проживають на просторах нашої країни.
Ця акція покликана зблизити, поєднати всі українські міста і села під знаменами єдиної неподільної України, підтримати жителів багатостраждального Донбасу, подарувати їм наші пісні тепло наших сердець, почути їх думки, мрії, і врешті решт порозумітися.
Ми – аматори Хорольщини – чекали цієї поїздки, підбирали відповідний матеріал, готували красиві пісні для людей із Донбасу. Сказано – зроблено! Призначена дата від’їзду випала на 11 травня, а 12 нас уже чекав виступ у далекому Слов’янську. Перша зупинка, яка стріла нас сходом сонця у нашій мандрівці, була зроблена у місті Ізюм Харківської області. Ми бачили і кремнієві гори і величні пам’ятники та меморіали героям Другої світової війни. Все нам було цікаве, все ми намагалися сфотографувати на згадку про нашу подорож. Місцеві люди, які звернули увагу на нашу полтавську допитливість, показали нам свої краї. Виявилося, що з пагорба, на якому височить місто Ізюм, відкривався вигляд на долину, у якій плів своє водне мереживо Сіверський Донець. На фоні пагорбу, усіяного червоними маками, ця річка видавалася справді дивом. Ми ніколи не сумнівалися в тому, що Україна – найкраща країна світу. Але скептиків, які б у цьому мали сумнів, ми б привели і показали саме цю красу! Справді Господь Бог створив Україну неперевершено гарною. Нам би ще тільки трішки б долі кращої, і ми були б найщасливішою нацією світу. Але, це так… просто ліричний відступ. Ми помандрували далі.
Нашу делегацію, яку очолювала начальник відділу культури і туризму Хорольської РДА Ірина Анатоліївна Гунько, чекали на кордоні між Харківською та Донецькою областями. Гостинну зустріч нам організувала начальник відділу культури Слов’янської районної державної адміністрації Міляновська Олена Вікторівна, яка і запропонувала нам програму дій.
Перше близьке знайомство із слов’янськими людьми відбулося у гарному селі Сергіївка. Саме в ньому ми відвідали місцевий жіночий монастир Святого Сергія Радонежського. На його території нас вразила будівля двоповерхової церкви, в якій нижній поверх являв собою храм Святого Мученика Віктора, а верхній – храм Преподобного Сергія Радонежського. Також на території монастиря розташований відкритий храм Надії, Віри та Любові, де богослужіння проводяться у літній період. Золотий іконостас, дерев’яні різьблення, художні оздоби, мальовані ікони, які є справжніми витворами мистецтва, виконані зодчими із Троїце-Сергіївської лаври та майстром із міста Краматорськ Віктором Павловим. Настоятель храму провів для нас дуже змістовну і цікаву екскурсію.

Нас, звичайно, цікавила можливість поспілкуватися із нашими колегами – працівниками культури та працівниками бібліотечних закладів, поділитися з ними досвідом роботи та самим перейняти щось від них цікаве. Тож, нас гостинно запросили відвідати Сергіївський сільський будинок культури, який дійсно є зразком для наслідування. Це справді сучасний заклад культури, гарно оздоблений, забезпечений сучасною апаратурою, костюмами для виступів вокальних та хореографічних колективів, покликаний пропагувати українське мистецтво на найвищому рівні. Чесно кажучи, ці відвідини нам сподобалися і багато чого ми взяли собі на озброєння.
Нам випала честь і втіха відвідати два села на території Слов’янського району Донеччини: Сергіївка і Андріївка. Назви сіл абсолютно ідентичні нашим, і як виявилося, обидва села засновані козаками. Село Андрівка, де наша делегація дарувала концертну програму, взагалі заснована вихідцями-козаками із Полтавської області. Навіть центральна вулиця Андріївки носить назву вулиці Полтавської. Їдучи до цього села, ми милувалися Україною: зеленою, ошатною, красиво весняною. По всій її території ніде не було видно кордонів і меж, які б могли нас чимось віддалити один від одного. Такі ж сади, такі ж уквітчані квітами клумби та огорожі, чистенькі біленькі хати. От хіба що полуниця у них спіліша за нашу, та картопля виросла вищою, бо Слов’янськ знаходиться трішки південніше, і там аж на 1 градус тепліше ніж, у нас. А ще там на даний час трішки менше лелечих гнізд – птахи залишили їх, коли ішли військові дії, та вже зараз вони почали повертатися у рідні краї. Бо і людям і птахам потрібне одне: мир, затишок, спокій.
Тепер кілька слів про наше спілкування. В селі Андріївка нас гостинно зустріли хлібом-сіллю місцеві жителі та привітали І заступник Слов’янської державної адміністрації Леонтьєв Володимир Вікторович і голова Андріївської сільської ради Діхтенко Миколя Якович (до речі наш земляк із. с. Санжари). Ми, перш-за все, україномовна делегація з Полтавщини, для якої говорити українською мовою природно, адже ми – з Центральної України. Наші господарі зі Слов’янська, які представляють Схід нашої держави, говорили двома мовами: і російською і українською, і легко, невимушено переходили з однієї мови на іншу. Але ніякого мовного бар’єру ми не відчували. Глядачі Андріївського будинку культури бурхливо аплодували нашим артистам за кожну подаровану пісню, танець, музику, поезію. У нас була справді гаряча родинна підтримка. Тому і хотілося співати якомога краще.
В нашу делегацію увійшли три Заслужені працівники культури України – директор районного будинку культури Анатолій Крутько, директор дитячої музичної школи Анатолій Темник, керівник народних хорових колективів Анатолій Демент, творчі народні колективи «Джерело» (керівник А. Крутько), «Світоч» (керівник Володимир Олійник), родинний дует «Крила», лауреат Міжнародних конкурсів Валентина Олійник, лауреат Всеукраїнських конкурсів Ігор Мілевський, солістка районного будинку культури Ольга Бондаренко, танцювальний дует Марина Пінькас та Володимир Литовченко, дует «Калина» Новачиського сільського будинку культури в складі Тетяни Коробки та Людмили Новомлинської. До акції також долучилися директор Петрівського сільського будинку культури Світлана Скляренко, керівник Новоаврамівського народного духового оркестру Олександр Ганзенко, методисти районного будинку культури Віктор Гладир, Тетяна Ненадович, Андрій Гребінник та активні учасники художньої самодіяльності Сергій Корнієнко та Федір Коряк. За кожен номер глядачі гаряче аплодували артистам.
Ми не лише дарували концертні номери, ми розповідали про своє місто Хорол, про нашу історію, видатних людей, наші досягнення. говорили про те, що для нас найдорожчі мир і процвітання нашої держави. В фіналі свята глядачів у залі привітала керівник нашої делегації – начальник відділу культури і туризму Хорольської районної державної адміністрації Гунько Ірина Анатоліївна. За наш виступ нам подякувала начальник відділу культури і туризму Слов’янської державної адміністрації Міляновська Олена Вікторівна. Звісно ж делегації обмінялися сувенірами, які відповідно презентують прикладне мистецтво Слов’янська і Хоролу. Для працівників Сергієвської та Андріївської бібліотек від центральної районної бібліотеки були подаровані кілька видань наших місцевих авторів та збірка «Поетична Хорольщина». Ми пообіцяли налагодити тісний контакт між Слов’янською та Хорольською центральними бібліотечними системами. Пізніше, за гостинним столом в Андріївці , ми ділилися враженнями, планами на майбутнє, аспектами роботи, майбутніми мистецькими проектами. І звичайно, ми запросили аматорів Слов’янського району в гості до нас у Хорол з творчим візитом у відповідь.
Чи можна зробити якісь висновки із нашої подорожі? Звичайно, можна! Наша делегація на шляху до Слов’янська подолала відстань у якихось півтисячі кілометрів, але, чесно кажучи, ми долали не кілометри шляху, ми долали прірву у спілкуванні, якого нам не вистачало. Ми дарували пісні і вірші, і жадібно дослухалися до думок людей, які нещодавно лише пережили війну, бо по іншому не назвеш ті страшні події, які відбувалися на Слов’янській землі. Люди постійно згадували героїв, які загинули, розповідали про бої на горі Карачун, про те, як руйнувалися їхні оселі, як рятували документи та цінні речі із палаючого відділу культури, куди вцілив снаряд. Але не дивлячись на пережитий жах, люди пишалися, що в їхньому відбудованому місті, майже на всіх будівлях майорить державний прапор України. Ми розуміли, що у свій час, запізнилися із спілкуванням з людьми зі Східної України, але тепер прийшов час надолужити все згаяне.
Коли наш автобус від’їжджав із Андріївки, йому весело махали місцеві школярі, що стояли біля автобусної зупинки. Це справді було щиро і зворушливо. До самісінького кордону між Слов’янським районом Донецької області та Ізюмським районом Харківщини, нас проводжали наші господарі. І прощатися, чесно кажучи, не хотілося…
Головне гасло нашої подорожі «Український Донбас» справді виявилося важливим, бо Донбас, у якому ми були, є справді українським!!!

Директор центральної районної бібліотеки, ведуча мистецького заходу О.Левіна.