Година слави „А бої колишні і тривоги вічно хвилюватимуть серця”.

„А бої колишні і тривоги вічно хвилюватимуть серця”. Під такою назвою в Хорольській центральній районній бібліотеці пройшла година слави, присвячена 100-річчю від дня народження нашого земляка – Героя Радянського Союзу Прокопа Федоровича Клепача.

Вже майже 20 років немає серед нас нашого легендарного земляка, яким безмірно пишається Хорольська земля – Героя Радянського Союзу Прокопа Федоровича Клепача. 21 лютого 2019 року йому мало б виповнитися рівно 100 років. Але він залишився в пам’яті багатьох людей, як мудрий наставник і талановитий керівник, як взірець мудрості і героїзму нашого народу.
Прокіп Федорович народився на Хорольщині, в мальовничому козацькому селі Клепачі. Він був вихідцем із звичайної селянської родини. Закінчивши в 1934 році Шишаківську семирічну школу, вступив до Велико-Сорочинського педагогічного технікуму, а після його закінчення, у 1937 році, розпочав навчання на географічному факультеті Лубенського учительського інституту. Не встигнувши розпочати свою трудову діяльність учителем Михневської середньої школи, двадцятирічним юнаком був призваний до лав Червоної Армії, де відразу потрапив у вир радянсько-фінської війни 1939-1940 років. З перших днів Другої світової війни приймав участь у бойових діях по звільненню Батьківщини від нацистських загарбників. Воював на Петрозаводському напрямку, на лінії Сортавала-Вяртселя, а потім — під Москвою, Волоколамськом, Ярцево, Смоленськом, Оршею, Мінськом. Приймав участь у боях за місто Кенігсберг. Був командиром другого батальйону 1106 стрілецького полку. Воював на Західному та 3-му Білоруському фронтах, пройшов бойовий шлях від командира взводу до заступника командира стрілецького полку. Після форсування річки Неман, панцерний батальйон спеціального призначення під командуванням капітана Прокопа Клепача воював на території Східної Прусії і в перших рядах радянських військ гнав фашистські орди на Берлін.
Подвиги відважного, мужнього командира гідно оцінила Батьківщина. Указом Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань і проявлену при цьому відвагу та героїзм капітану Клепачу Прокопу Федоровичу присвоєно найвище і найпочесніше воїнське звання – Героя Радянського Союзу. Він був також нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова третього ступеню, Червоної Зірки і багатьма медалями. Вже в мирний час за високі трудові досягнення удостоєний ордена Жовтневої Революції, а ще був нагороджений відзнакою Президента України – орденом Богдана Хмельницького.
Після війни, повернувшись додому, Прокіп Федорович Клепач працював заввідділом Хорольського райвиконкому, тривалий час очолював колектив промкомбінату – фабрики господарських виробів „Промінь”. Він обирався депутатом обласної і районної рад, очолював районне відділення Фонду миру.
Такі та більш детальні рядочки біографії героя лунали із вуст ведучих заходу Оксани Левіної та Олени Радченко для гостей, присутніх на годині слави. А ними були керівник апарату Хорольської районної державної адміністрації Ірина Штейнберг, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Ірина Гунько, учні спеціалізованої Хорольської школи № 1, колишні колеги по роботі із ТОВ „Подоляночка”, люди, які особисто знали героя та представники його родини. Тому особливо зворушливо лунали під час зустрічі спогади про Прокопа Федоровича із вуст голови ради ветеранів Хорольщини Кражана Дмитра Андрійовича, директора ТОВ „Подоляночка” Ганзенко Валентини Миколаївни, ветерана фабрики „Промінь” Пархоменко Лідії Миколаївни та сина героя Олександра Прокоповича Клепача. Олександр Прокопович, який довгі роки свого життя віддав державній службі, був в оточенні своєї чудової родини – дружини Людмили Григорівни, яка працює заступником директора дитячої музичної школи, доньки Наталії Олександрівни, яка також працює на ниві державної служби та внучки Даринки Терещенко, яка під час години слави дарувала присутнім пісні у своєму неперевершеному виконанні. Даринка співала настільки натхненно, що викликала бурю оплесків на свою адресу. До речі, родина героя підібрала цікавий фотоматеріал – світлини із особистого архіву героя, вирізки із газет за різний період часу (з 1945 по 1991 роки), які експонувалися під час мультимедійної презентації, що підготувала бібліотекар Каріна Мурашко.
Особливу атмосферу годині слави надали пісні у виконанні народного хору ветеранів війни і праці „Надвечір’я” під керівництвом заслужених працівників культури України Анатолія Олексійовича Демента та Анатолія Івановича Темника. Колектив підготував чудові пісні на тему Другої світової війни: „Синові”, „Біля калини плакала мати”, „Ішов на фронт солдат”, „Батьку, мій лебедю сивий” та інші. Соліст хору ветеранів „Надвечір’я” Микола Литовченко майстерно виконав пісню „Ты же выжил, солдат”. Бібліотечні працівники Неля Бурчак та Світлана Сєннікова прочитали поезії українських авторів, присвячені подіям Другої світової війни. Фото-звіт про годину слави підготувала завідуюча методично-бібліографічним відділом ЦРБ Галина Устименко.
Серце легендарного героя, який прославив рідну землю на фронтах Другої світової війни, перестало битися 3 серпня 1991 року. Похований він на міському цвинтарі у місті Хорол. Згадуючи сьогодні Прокопа Федоровича Клепача, можемо сказати, що в пам’яті сучасників він залишився людиною, життя якої служило благородній меті – вихованню молоді в дусі патріотизму, мужності, відваги, безмежної любові до Батьківщини. Хорольці пам’ятають відважного воїна і гордяться тим, що колись він жив серед нас, ходив вулицями нашого міста і вписав у літопис Другої світової війни немеркнучі сторінки своєї легендарної біографії.

Кiлькiсть переглядiв: 20

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.